Шановні дописувачі-блогери! У зв'язку з редизайном сайту, редакція закрила можливість додавати дописи у цей розділ. Однак раді вас попередити, що ми розробили новий розділ «Спецпроекти» у якому й розмістили Блоги. А також дещо змінили умови розміщення дописів у блогах.
Ті з вас, хто готує матеріали і має бажання опублікувати їх у блогах, можуть написати на електронну скриньку [email protected]. Звертаємо вашу увагу, що редакція залишає за собою право вирішувати чи публікувати ці тексти у розділі Блоги.
Прошу також зауважити, що у нас є розділ «НарКор», де усі зареєстровані читачі мають можливість публікувати свої новини чи інформацію.
Дякуємо, що залишаєтеся з нами.
Результати пошуку за тегом "babylon a.d"
Я повинен написати це…
Я повинен написати це…
Я повинен…
…просто взяти кусок картону і вивести маркером букви, а потім вийти на вулицю і кричати: «Судний день настане завтра!». Стати біля метро при вході на станцію «Хрещатик» і кричати на все горло…
…до тієї пори, а ж поки не захрипну…
Сіре небо. Похмурий день: дощ зі снігом. Осінь. Люди поспішають – хто куди! А в центрі їх чекатиме смерть. Я змушений сказати це…
Ні! НІ! НІ!
Я не збожеволів. Ні!
Просто я не спав уже кілька днів. В мене страшенно болить голова. Я не можу сконцентрувати увагу на чомусь іншому…
І…
…та дівчинка зі сну…
Вона сказала: «Допоможи!»
Я прокинувся. У вікно заглядав місяць. І я… я не зміг більше задрімати, а згодом прийшло це відчуття болю і…
Видіння…
Люди.
Безліч людей.
Вулиці міста.
Автомобілі.
Сіре небо. Похмурий день: дощ зі снігом. Осінь.
…а вони - ідуть…
…повільно спускаються…
…і ні хто з них не помічає…
МЕТРО.
Мить ніби завмирає, а потім – бац! – і вибух.
А вона, дівчинка зі сну… дивиться на мене і благає: «Допоможи!».
Так кожного разу.
Я закурюю сигарету і дивлюсь у вікно.
Стрілки годинника перебирають час у сторону завтрашнього дня. Таке близьке і водночас далеке двадцять сьоме листопада.
...
теги: судний день,2012,кінець світу,теракт,київ,хрещатик,пророк,ванга,метро,записки,біль,видіння,смерть,точка зору,проза,допоможи,критична точка,babylon a.d.
9 Січня 2012, 14:38:15 4615
Ворон підлетів і сів мені на плече. Він приніс мені послання, яке я прочитав у його очах. Воно – це страх перед тим, який буде взавтра пейзаж після битви. Я бачив такі поля. Я відчував біль поразки і радість перемоги. Це все було у моєму житті. Було…
Ми довго йшли до своєї цілі. Та ось вона перед нами.
Я бачу мури міста, а ворон бачив його з висоти. Він бачив його усе: хто і де? Він приніс мені звістку, та я не хочу сприймати її.
Боюсь.
Птах сидить на моєму плечі. Мовчить. Тільки пильно, опустивши голову, дивиться мені в очі…
Взавтра буде бій.
Останній бій.
До нього ми йшли і готувалися усе своє життя.
“Мій Ворон, що ти приніс мені? Яке воно твоє послання? Яке? Дай мені знак. Дай сили повірити у перемогу нашого народу в цій тисячолітній війні. Хто там за муром? Хто? Хто наш ворог?”
Я знаю, ми повинні бути сильними; ми повинні іти далі – до кінця.
Ворон. Я бачу в твоїх очах страх.
Ти єдиний хто бачив серце Вавилону. Серце Тьми.
Я боюсь читати послання, але мушу…
Мушу.
Що там за мурами?
І я читаю: СМЕРТЬ.
Але чия?
Та ворон відвертає голову.
Чия смерть? Покажи мені…
А у відповідь тиша.
Вавилон вкривається вогнями. Їх тисячі. Навкруги у чорній безвісті ночі виринає звук. То клич до бою…
Чуєш гул!?
Вони ідуть. То МАВРИ. Їх фігури виринають із сірого туману прерії.
Ворон здіймається в повітря.
Він все вище і вище… А ми тут – гинемо під копитами Вавилонських звірів.
...